Спонсорська та благодійна допомога
Конкретна людина може ставити перед собою короткострокові і довгострокові завдання: на день, тиждень, рік і на все життя. Постановка цілей є дуже важливим моментом для того, щоби досягнути фінансового благополуччя на довгі роки.
На виконання листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 15.04.2011 №1/9-289 «Щодо оприлюднення інформації про використання благодійних та спонсорських внесків», з метою інформування громадськості стосовно ефективності та прозорості використання добровільних пожертвувань та їх ретельного бухгалтерського обліку" ми створили нову рубрику на сторінках свого сайту , в якій систематично будемо розміщувати інформацію щодо залучення та використання благодійної та спонсорської допомоги у нашому дитячому садку.
• Благодійництво – добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство;
• Благодійна діяльність – добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності;
• Благодійники – фізичні та юридичні особи, які здійснюють благодійництво в інтересах набувачів благодійної допомоги;
• Набувачі благодійної допомоги – дошкільні, загальноосвітні, позашкільні заклади освіти, їх учасники навчально-виховного процесу (учні, вчителі, батьки), які потребують і отримують благодійну допомогу;
• Меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги;
• Спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.
Шановні батьки! Ми дуже вдячні вам за розуміння і допомогу дитячому садку. Тільки разом із вами ми створимо належні умови для навчання і виховання наших дітей.
ЦЕ ЦІКАВО!
Перші руські монети (златники і срібники) були викарбувані наприкінці X – на початку XI ст., у часи правління князів Володимира Святославовича (978–1015), Святополка Окаянного (1018), Ярослава Мудрого (1019–1054 pp.). За зразок для їхнього карбування було прийнято візантійські монети.
Мета випуску златників і срібників була суто пропагандистською і політичною, насамперед – проголосити на весь світ про суверенність Давньоруської держави. Ці монети були доволі поширені у грошовому обігу як на території Київської держави, так і поза її межами, а отже, мету возвеличення князя та його держави, можна вважати, було досягнуто.
ЦЕ ЦІКАВО!
Термін «гривня» був пов’язаний із нашийним обручем – жіночою прикрасою (гривна) із дорогоцінного металу. Пізніше він набуває нового значення – еквіваленту певної кількості (ваги) срібла, тобто з’являється срібна гривня. Найпоширеніші гривні – як платіжно - грошові одиниці – були трьох типів: київська, чернігівська, новгородська; іноді трапляються литовські й татарські гривні.
ЦЕ ЦІКАВО!
У 1992 році перші зразки української гривні були виготовлені в Канаді компанією Canadian Bank Note Company (105 контейнерів номіналами до 20 гривень) і британською компанією De La Rue plc, яка розміщувалася на Мальті (номіналами 50, 100 і 200 гривень) за ескізами В. Лопати за участі Б. Максимова.
У 1994 році на Банкнотній фабриці Національного банку України була введена в дію перша лінія з виготовлення банкнот. Банкнотну фабрику відкрито 1994 року, розташована вона в м. Києві. Монетний двір був заснований 1998-го. Тоді ж Національний банк України отримав власну виробничу базу з виготовлення монет масового обігу, пам’ятних і ювілейних монет, нагородної продукції.
Перші українські монети в 1992 році були виготовлені на Луганському заводі з виготовлення набоїв і на монетному дворі Італії. Були сумніви також щодо назви української монети: пропонувалися назви «сотий», «різана», «списівка», але 2 березня 1992 року Президія Верховної Ради затвердив назву «копійка».
