Щодня ми чуємо музику і навіть не підозрюємо, що звуки можуть допомагати людям при лікуванні різних захворювань. Одним з перших, хто пояснив лікувальний ефект музики був Піфагор. Він стверджував, що музика підкоряється вищому закону (математиці) і відновлює в організмі людини гармонію. А давньогрецький лікар Гіппократ лікував музикою безсоння та епілепсію.Пізніше вчені зробили висновки, що музика може знімати втому й заряджати людину енергією, позитивно впливати на систему кровообігу та дихання.

Слухайте!

Музико терапевти відзначають, що для кожного конкретного пацієнта треба підбирати індивідуальні мелодії, але існують універсальні "мелодії -цілителі" для певного психічного стану чи захворювання.

"Рондо в турецькому стилі" В.А.Моцарта

" Хабанеру" з опери "Кармен" Жоржа Бізе

" Тріумфальний марш" з "Аіди" Джузеппе Верді

Забути про неприємності та проблеми вам допоможе:

"Аве Марія" Франца Шуберта

" Колискова" Йоганесса Брамс

концерти та сонати Антоніо Вівальді

серенади Франца Шуберта

Відчуттям ранкової свіжості наповнять душу:

"Ранковий настрій" Едварда Гріга

" Ранок" Ріхарда Штрауса

симфонічний ескіз "Море" Клода Дебюссі

" Пробудження птахів" Олів'є Мессіна

Елвіса Преслі

Луї Армстронга

Дюка Веллінгтона

При порушенні сну зможуть допомогти:

п'єис П.І. Чайковського

мелодії КрістофаГлюка

твори Роберта Шумана

" Венгерська рапсодія" Ференца Ліста

сюїта "Маскарад" Арама Хачатуряна

" Дон Жуан" В.А.Моцарта

Краще слухати музику у зручному положенні із заплющеними очима 10-15 хвилин. Музика допомагає саме тоді, коли її пропускають через себе, заповнюючи музикою свої думки та свідомість.

   Почуватися краще людині допомагають не лише певні мелодії, алей певні інструменти.

   Доведено, що арфа гармонійно впливає на роботу серця і здійснює ефективну дію на флегматиків.

Барабан допомагає хворому серцю нормалізувати ритм та лікує кровотворну систему.

   Звуки скрипки лікують душу та допомагають у самопізнанні людині. Цей інструмент благотворно впливає на меланхоліків.

Кларнет виведе вас з пригніченого стану.

Орган гармонізує діяльність хребта та "наведе лад у голові".

Піаніно нормалізує роботу щитовидної залози.

Флейта очищує легені.

Під впливом саксофону активізується сексуальна енергія людини.

   Вчені стверджують, що спів теж може лікувати хвороби. У стародавньому Єгипті співом хору лікували безсоння. Сьогодні фахівці радять батькам, діти яких страждають на заїкання, віддати їх на хор. Хоровий спів також допомагає тим, хто не вимовляє певні звуки. Загалом спів нормалізує фізичний стан людини. Під час цього процесу активно задіяний весь організм- активно б'ється серце, дихають легені, виконуються рухові функції. Після 5 -10 хвилин власного співу покращується настрій, підвищується активність.

   Тож слухайте музику, грайте на музичних інструментах і співайте!

Дихайте на повні груди і будьте здорові!

  Сім'я є найважливішим середовищем формування та розвитку особистості: тут дитина народжується, зростає, пізнає світ, соціалізується. Саме в родині розвиваються її почуття, закладаються моральні цінності, формується фізичне та психічне здоров'я.

  Мистецтво, художня культура в її найкращих зразках допомагають встановити надійні емоційні контакти між поколіннями.

Спільні захоплення батьків і дітей можуть мати характер ігрової, пізнавальної чи трудової діяльності. Ефективним засобом покращення взаєморозуміння та взаємопідтримки, консолідації зусиль, спрямованих на створення сприятливих умов для виховання дошкільнят, виступають спільні заходи дошкільного закладу та ро­дин вихованців, що мають на меті зміцнити сім'ю, урізноманітнити її життя, зменшити дефіцит соціальних зв'язків та спілкування дорослих з дітьми в сім'ї та поза нею.

  Прикро констатувати той факт, що сьогодні батьки приділяють вихованню дітей недостатню увагу, а роль домашнього вихователя здебільшого виконує телевізор. Мультфільми, фільми й різноманітні шоу, які переглядає малеча вдома, часто-густо не несуть виховної ідеї, ба навіть завдають шкоди розумовому та психічному розвитку дитини. І навіть найдорожчі іграшки та речі не навчать її ввічливості, чуйності, працьовитості, не прищеплять здатність розуміти й цінувати прекрасне. Сьогодні почасти втрачена можливість постійного спілкування дитини зі старшими членами родини, особливо з дідом та бабусею, які здебільшого живуть окремо й не можуть виховувати онуків, розповідати їм казки, співати народних пісень. Та й з материнських вуст сучасні діти лише зрідка чують народну потішку чи колискову. Молоді батьки недооцінюють величезне виховне та пізнавальне значення музичного мистецтва. Однак наші педагоги не втомлюються пояснювати їм важливість використання музики у вихованні дитини.

  Музика - це відтворення людських почуттів у їх становленні та розвитку, найтонших відтінків радості й суму, в їх зіткненнях та перетвореннях. Вона здатна на такі глибокі узагальнення емоційного життя людини, яких немає в жодному іншому виді мистецтва, й містить у собі багатющий розвивальний потенціал. Провідною її роллю є емоційний розвиток дитини. Батьки співають колискові, втішаючи своїх малюків, а ті співають їх лялькам. Водночас заспокійлива музика - це не обов'язково пісні. Матері всіх часів і народів іздавна мугикали своїм дітям найпростішу мелодію, що складається з двох звуків. Спільне з дорослим слухання музики та обговорення почуттів, які вона викликала, заохочує до обміну думками про власні емоції. Діти, знаємо, є природженими танцюристами. Якщо дати їм змогу вільно реагувати на веселу музику, вони охоче вигадуватимуть різноманітні танцювальні рухи для вияву своїх почуттів.

  Музика також є ефективним засобом стимулювання соціального розвитку. Так, група дітей може спільно занурюватись у музику - пісні, танці - й чудово проводити разом час, не чекаючи, коли буде змога скористатися дефіцитним обладнанням. Дошкільнята співатимуть діалогічні пісні й при цьому вправлятимуться в черговості, очікуючи звертання до себе. Існує чимало пісенних варіантів, у яких кожну дитину запитують її ім'я, і вона має співом відповісти: "Ось я..." або проспівати інші слова, додаючи до них своє ім'я. Часом діти соромляться говорити на групових заняттях, однак охочіше приєднуються до інших у пісні чи таночку. В багатьох випадках вони супроводжують свій спів активними жестами. Такі групові пісні, коли всі діти співають разом, сприяють залученню тих, хто в іншому разі залишався осторонь. Практика нашої роботи з дошкільниками засвідчує те, що заняття музикою стимулюють розвиток їхнього мовлення. Будь-яке розмовне мовлення є ритмічним, мелодійним, і малята залюбки "граються" з словами. Вихователі використовують природні ігри, щоб привернути увагу дітей до звучання мови. Скажімо, допомагають їм вивчити імена однолітків, відбиваючи в долоні ритм, під який повторюються ці імена і який водночас становить основу танцю. Музика сприяє також збагаченню мовлення, запам'ятовуванню, оскільки дитина може запам'ятати фрази з пісні, складніші за природні, і згодом ужити їх у розмові. Є чимало пісень з описом та переліком різних речей, які ознайомлюють дітей з новими словами, а отже, збагачують їхній словник. Взірцем прояву творчості є складання дитиною власних пісень, коли вона використовує відомі або вигадані мелодії, щоб розповісти свої історії чи висловити особисті почуття,

  Взаємозв'язок між усіма аспектами впливу музики на дітей відбувається у різних видах і формах музичної діяльності. Емоційний відгук і розвинутий музичний слух дають змогу відгукнутися на добрі почуття і вчинки, активізують розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розвивають фізично.

На думку дослідників, саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина в перші роки життя сприймає мову людей, які її оточують. Схоплюючи в ній ритмічні елементи, малюк із загальної мішанини звуків виокремлює слова й відтак усього за кілька місяців накопичує в пам'яті тисячі слів як ритмічно, звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фрагменти. Певні їх композиції, на радість батькам, несподівано перетворюються на фрази, які зворушливо лепече маля. Зазначено також тісний зв'язок лепету з рухами: дитина ритмічно змахує руками, стрибає, постукує іграшкою, вигукуючи при цьому склади в руховому ритмі, але щойно рухи припиняються, вона замовкає. Уміння адекватно відтворювати різноманітні ритми сприяє правильному відтворенню ритмічного малюнка слів, їхньої складової структури, пришвидшує розвиток інших лінгвістичних здібностей, зокрема словотворення. Чуття ритму, або ритмічна здатність, у психічному розвитку дитини є новоутворенням універсального типу. З розвитком цього чуття якісно змінюються складові психіки малюка, необхідні для різних видів діяльності та поведінки загалом.

  Дошкільні роки - це час найбільшого нагромадження музичних вражень, інтенсивного розвитку музичного сприйняття. Дитина ознайомлюється зі світом музики, охоче долучається до музичної діяльності, їй цікаві заняття, пов'язані з музикою, коли вони добре організовані (співи, танці, ігри).

  Успіх музичного виховання, здійснюваного в дошкільному закладі, чимало залежить від того, як організоване виховання в родині. Саме в сім'ї, у її традиціях криються джерела музичного обдаровання дитини - вони ще не прокинулись, але чекають відчутного і своєчасного дотику до них. Важлива ціннісно-орієнтаційна єдність сім'ї, що інтерпретується як наявність стійких родинних традицій, цілісність світосприйняття, образу та стилю життя, наявність значущої спільної діяльності, соціально-культурний рівень її розвитку (спрямованість культурних інтересів батьків, структура та спільність дозвілля, рівень розвитку духовного світу дорослих, прагнення культурного вдосконалення та саморозвитку, участь батьків та інших членів родини в культурному вихованні дітей, їхня гурткова, клубна діяльність). Саме в сім'ї завершується процес закріплення набутого дитиною в дошкільному закладі. Це означає, що за формування дитячого художнього смаку, музичних навичок, як і за формування особистості дитини, відповідальні вихователь, музичний керівник та особливо батьки.

  Шлях людини в світі прекрасного починається дуже рано. Дитина вже з перших років життя несвідомо тягнеться до всього яскравого і привабливого, радіє, та бачить блискучі іграшки, барвисті і предмети. Все це викликає в неї задоволення, зацікавлення. Слово «гарно» рано входить у життя дітей. з першого року життя вони чують ю, казку, розглядають малюнки; разом із дійсністю мистецтво стає джерелом їхніх радісних переживань. Мова

казки мусить бути народна; це коштовна мова, якої не дасть ніяка книжка. То ж до вибору художнього твору для малят, з огляду на виховне значення сюжету, мови, слід підходити обережно, розважливо.

  Щодо виявлення дітьми своїх естетичних емоцій, то звісно, вони будуть відповідати їхньому вікові і мусять бути цілком вільні.

Естетичне сприйняття дійсності дітьми раннього віку має свої особливості.

  Основним є чуттєва форма речей - їх колір, форма, звук. У цьому розвиток естетичного сприйняття великої сенсорної культури.

В перші роки дитина погано реагує на естетичні враження, її вабить лише що-небудь яскраве, пишні кольори. Але потроху малюки усе більше відчувають безпосередню красу і висловлюють свої особисті нахили.

  Та є такі відтінки почуттів, які глибше й повніше можна виразити музикою. Музика загострює емоційну чуттєвість. Вона необхідна дитині. Дитинство так само неможливе без музики, як неможливе без гри і казки.

  Взагалі музика, розуміння музичних творів дає людям багато насолоди і приємності, освітлює життя.

  Музичні заняття тішать дітей і спонукають їх до активності, дають яскраві художні та музичні враження, розвивають здатність глибше сприймати красу музики.

  За вмілого добору матеріалу і правильної методики проведення музичної роботи забезпечуються розвиток рухів і мови дитини, її естетичне виховання.

  Чому діти так люблять гру? Чим вона приваблює їх? Звідки вони беруть енергію, щоб безупинно бігати з м'ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками?

Гра для дитини - справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями, водночас це вільна діяльність, адже дитина грає без примусу, із задоволенням.

  Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює різноманітні знання, набуває вмінь, готується до життя. Тому гру беруть на озброєння вихователі, батьки.

Якщо малюка просто попросити посидіти спокійно, це йому дається важко, варто ж йому запропонувати роль, бажаний спокій на якийсь час забезпечений,

відомо, що на кожному віковому щаблі дитинства закладаються якості, які матимуть дуже важливе знання для особистості в дорослому житті. Гра дає малятам відчуття єдності з тим, із ким вони грають. І вміння взаємодіяти, спілкуватися розвивається у дітей саме в тих іграх, які побудовані на взаємодії дорослого й дитини.

Різноманітність народних ігор дозволяє виділити ті, за допомогою яких можливе цілеспрямоване формування в малюків певних умінь комунікативної поведінки.

Малята полюбляють ігри в яких головний персонаж виконує певні дії.

Ці ігри розвивають взаєморозуміння до іншої дитини, пробуджують бажання звертатися до однолітка й виконувати за правилами гри, його прохання.

Часом забуваємо, що творчість дитини - це необхідна форма самоутвердження, без якої їй не вирости в яскраву особистість, чарівний світ дитинства повинен бути щасливим і безтурботним.

Найголовніша умова такої захоплюючої діяльності - наявність у дитини знань про оточуючі предмети (їх призначення, якість, естетичний вигляд), події і явища реального життя. Але для цього дітям потрібно мати не лише знання. І якщо до цих дитячих знань і умінь добавити «еліксиру», фантазії, то діти за допомогою дорослого можуть створити чудодійство. Діти прагнуть продовжити свою гру далі й далі, ще більше захоплюючись нею. І якщо малеча не залишить гру за дверима вчорашнього дня, а бажатиме продовжити її, то можна дійсно радіти.

Діти настільки вживаються в роль своїх героїв, що навіть уже не граючись, відчувають себе в ній.

Гра готує дитину до навчання, праці, виховує поведінку.

Який малюк у грі, таким він буде і в праці, так вважав А.С. Макаренко.

  Про розвиток дитини засобами музики написано чи­мало наукових трактатів і методичних посібників. Практика використання музики у вихованні й розвитку здібностей малюка, його моральних, вольових якостей має багатовіковий досвід. Однак сьогодні у багатьох бать­ків рано чи пізно виникає запитання, чи варто навчати дитину музики? У них немає сумнівів, коли йдеться про навчання математики, географії, історії, інших предме­тів, передбачених програмою школи. А до музики як до навчального предмета підхід принципово інший: чи варто марно витрачати сили і час дитини, якщо вона не буде спеціалізуватися в цій галузі? Що дає музика для пізнан­ня? Для реального життя?

  Полемізувати і дискутувати з цього питання можна довго, але краще звернутися до фактів. Так, дослідники з університету Вісконсіна виявили, що кожна дитина, ледве з'явившись на світ, має досить тонкий музичний слух і добре чуття ритму. Втім, ці здібності згасають за кілька років, якщо не їх розвивати.

  На думку дослідників саме завдяки музичному слуху та чуттю ритму дитина сприймає розмову людей. Улов­люючи в ній ритмічні елементи, завдяки їм з мішанини звуків вона виділяє окремі слова. Усього за кілька міся­ців малюк накопичує в пам'яті тисячі слів як ритмічно, звуковисотно та інтонаційно організовані звукові фраг­менти. Певні їх композиції, на радість батькам, несподі­вано перетворюються на фрази, що їх зворушливо ле­пече малюк.

Дослідники також відзначають тісний зв'язок лепету з ритмічними рухами: дитина ритмічно змахує руками, стрибає, постукує іграшкою, вигукуючи при цьому скла­ди в ритмі рухів, але тільки-но рухи припиняються, вона замовкає. Уміння адекватно відтворювати різноманітні ритми сприяє правильному відтворенню ритмічного ма­люнка слів, їх складової структури, прискорює розвиток інших лінгвістичних здібностей, наприклад словотворен­ня. Чуття ритму, або ритмічна здатність є в психічному розвитку дитини новоутворенням універсального типу. З розвитком відчуття ритму в малюка якісно змінюються складові його психіки, необхідні для різних видів діяль­ності, поведінки в цілому.

Фізик Гордон Шидв з Каліфорнійського університету і психолог Френк Размер з університету штату Вісконсін досліджували роль навчання музики, зокрема слухання музики і гри на музичному інструменті, в інтелектуаль­ному становленні дитини. За допомогою комп'ютерних технологій вони з'ясували, що музика впливає на роз­виток мозку й моторики людини, сприяє розвитку аналі­тичного мислення.

   В експерименті брало участь 78 дошкільнят, яких роз­ділили на три групи. Дітей першої групи навчали музич­ної грамоти та гри на фортепіано, другої - роботи на комп'ютері, в третій - контрольній - групі ніяких спе­ціальних занять не проводили. Через півроку в усіх трьох групах було проведено тестування розумових здібностей дітей. Причому в тестах особлива увага приділялася гео­метричним та фізичним уявленням. Виявилося, що діти, яких навчали музики, показали результати на 34% вищі, аніж їхні однолітки з контрольної групи. У дітей, що на­вчалися працювати на комп'ютері, результати були на 28% кращими від отриманих у контрольній групі. На підставі даних цього експерименту дослідники дійшли висновку, що музика сприяє розвиткові аналітичного мис­лення, і чим раніше дитина почне займатися музикою, тим кращим буде результат.

Відомо, що музичні вподобання можуть чимало ска­зати про внутрішній світ людини, її душевний стан. Му­зична освіта розвиває розум і почуття, зміцнює духовне й психічне здоров'я дитини, сприяє формуванню теп­лих, довірчих відносин у сім'ї між батьками і дітьми.

  Щоб дитина розвивалася музично, зовсім не обо­в'язково чекати її вступу до музичної школи або звер­татися до фахівця. Прилучати малюка до музики, ви­користовуючи її загальнорозвивальні можливості може й людина без музичної освіти. Переконатися в цьому можна, ознайомившись з порадами та впра­вами, що допомагають прищепити дитині смак та інтерес до музики і зробити заняття нею корисними й цікавими.

Найперша порада дорослим - батькам і вихова­телям: співайте! Якщо ви соромитеся свого співу, робіть це, коли ви наодинці з малюком (діти - по­блажливі й вдячні слухачі). Співайте немовляті із самого його народження. Навіть якщо ви трохи фаль­шуєте, треба і в цьому разі співати й казати малю­кові: "Я співаю погано, та все одно співати так при­ємно. Але якби я співав (співала) краще, то було б ще веселіше та приємніше!"

Важливо, щоб дитина поступово засвоїла кілька прос­тих мелодій, які й стануть для неї першим кроком у світ музики.

Як співати? Виберіть пісню, яка вам найбільше до вподоби, і співайте її дитині на сон прийдешній. Робіть це хоча б раз на день. Співайте її зі словами і без слів. Не забувайте, що слова - лише доповнення до музики. Бажано, щоб маля чуло, як ви співаєте без слів. Це дуже важливо.

Ксилофон. Купіть правильно настроєний ксилофон. Чому саме ксилофон? Тому що це єдиний інструмент, водночас і мелодійний, і ударний, який не розладнуєть­ся з часом. Грайте на ньому музичну фразу за фразою. Але не співайте. Потім зіграйте першу фразу й проспі­вайте її, називаючи відповідні ноти, наприклад "до", "ре", "мі", "до" або в іншій послідовності. Якщо відчуваєте, що фальшуєте, то не треба співати, краще говоріть.

Візьміть за правило програвати якусь фразу на інстру­менті, проходячи повз нього з немовлям на руках. Грай­те не окремі звуки, які, по суті, еквівалентні окремим літерам, а короткі музичні фрази, що є своєрідними му­зичними словами. Можна програти малюкові гаму, по­слідовно вдаряючи по клавішах в нижньому ряді; акорд - послідовність через одну клавішу нижнього ряду; хро­матичну гамму, озвучуючи по черзі всі клавіші нижнього та верхнього рядів та інші варіанти послідовностей. Го­ловне, щоб це був не окремий звук, а їх певне сполу­чення, послідовність.

  Записи. Давайте дітям можливість слухати музику. Добре було б придбати для цього аудіопристрій. Запи­суйте різну музику, привчаючи вуха малюків до різних жанрів: класичної музики різних періодів, джазу, попу­лярних естрадних пісень, народної музики, звучання простих і складних, симфонічних, народних і сучасних електронних музичних інструментів.

  Використовуйте різні види сприймання музики на слух. Розрізняють три види музичного сприймання:

пасивне, коли дитина чує звук радіо, але зайнята ін­шим;

частково активне - малюк слухає і водночас ду­має про щось своє: музика в цьому разі є для нього джерелом емоційного стану, натхнення;

і, нарешті, активне, коли дитина намагається виконувати ту чи іншу пісеньку, співає уривки з неї, помічає, коли співають неправильно.

  Зрозуміло, саме останній вид сприймання музики слід розвивати, оскільки ніякий інструмент не замінить дитині переживання безпосередньої участі в творенні музичних звуків за допомогою власного голо­су, власних відчуттів.

 Дитина починає співати. Не хвилюйтеся, якщо цей момент буде дещо відстрочений. Малюк має багато ра­зів почути ту саму пісеньку (якщо можливо, у вокально­му та інструментальному варіантах), перш ніж сам її заспіває. Важливо, щоб у його пам'яті відклалося пра­вильне звучання, інакше він не відчує відмінності між правильним варіантом та своїм власним невпевненим, з багатьма помилками виконанням. Не примушуйте дити­ну співати. І водночас підтримайте її, коли вона сама почне співати, заохочуйте її.

  Імпровізація. Звичку до імпровізації доцільно вироб­ляти змалечку. Не обмежуйтеся виконанням пісень, придумуйте музичні фрази, музичні інтонації самі. Не треба бути композитором, щоб скласти якийсь прос­тий мотив. Спробуйте проспівати те, що ви маєте ска­зати дітям. Вони будуть у захваті; крім того, ви подасте чудовий приклад. Похваліть дитину, яка відповість вам так само. Можливо, зважаючи на те, що їй подобається ваш спів, вона не наважиться сама заспівати. Не при­пиняйте своїх спроб. Співайте на різні голоси, наслі­дуйте оперних співаків, наспівуйте колискові пісні тощо. При цьому самі складайте й римуйте слова, добирайте до них різноманітні виразні музичні інтонації. Через якийсь час дитина вибере те, що їй захочеться повто­рити за вами.

Складайте мелодії, які передавали б значення прик­метників. Це весела гра: доберіть кілька прикметників і залежно від того, як ви сприймаєте кожний з них, скла­діть невеличку мелодію. Якщо в дітей виникне бажання наслідувати вас, чудово. Але нехай вони спочатку по­слухають. Потім змініть тактику: заспівайте щось і по­просіть малят визначити - сумний це мотив чи веселий. Ось, наприклад, назвемо кілька прикметників, які мож­на використати у цій грі: сердитий, веселий, сумний, переляканий, швидкий, святковий тощо. Якщо ви вміє­те грати, проведіть таку саму гру за допомогою музич­ного інструмента.

Висота, тривалість і гучність звуків. Запропонуйте дітям заплющити очі та слухати. Зіграйте по черзі висо­кий та низький звуки в будь-якій послідовності. Попро­сіть визначити відмінність між ними. Доцільно розпочи­нати з найбільш віддалених один від одного звуків, поступово переходячи до тих, що розташовані ближче й ближче, поки відстань між ними не скоротиться мінімаль­но - тобто до звуків, що стоять поряд. Потім зіграйте на ксилофоні перші два звуки відомої дітям пісні й запитай­те, який з них вищий (або нижчий), потім наступні звуки, постійно пропонуючи порівняти їх за висотою.

Продовжити гру можна, змінюючи тривалість звучан­ня окремих звуків та їхню гучність. Хай малята слухають звуки різної тривалості, а потім - звуки різної гучності. Якщо ця гра їх зацікавить, ви досягнете того, що вони розрізнятимуть звуки за висотою, тривалістю, гучністю. Зверніть увагу, що ці якості є природними і можуть роз­глядатися не лише стосовно музичних звуків, а й щодо багатьох інших предметів та явищ.

Гра "Сонячні зайчики". Увімкніть ритмічну музику. За­пропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце й покажіть їй, як пускати сонячного зайчика. Зайчик має стрибати в ритмі музики, що звучить. Запропонуйте малюкові потан­цювати, пострибати, помахати руками в ритмі музики. Пос­тупово він навчиться чітко координувати свої рухи, узго­джувати їхній характер, виразність з музичним ритмом.

Ритмічні диктанти. Проплескайте або простукайте руками по столу дуже простий ритм і попросіть дитину повторити його. Якщо вона помилилася, скажіть: "У тебе майже вийшло, але послухай ще раз..." Варіюйте ритми.

У тому разі, коли складовою частиною ритму є пауза, відобразіть її мімікою й вимовте звук "шшш". Руки в цей час не рухаються, бо дитина погано сприймає паузу як таку, їй потрібний певний образ паузи. Коли вона по­вторить ритм, попросіть її зробити це кілька разів.

Така гра корисна у випадках, коли вам треба піти з малюком туди, де він нудьгуватиме і його важко буде чимось зайняти.

Гра в запитання та відповіді. Якщо у вас розвине­ний музичний слух, то на початку музичної фрази ви можете визначити, як вона має закінчитися. Поставте дитині музичне запитання, тобто проспівайте їй фраг­мент мелодії, який потребує продовження. Покажіть малюкові, як ви самі відповіли б на таке запитання. Щоб він краще вас зрозумів, придумайте слова, текст до цієї музичної фрази, наприклад: "Як справи? - Спасибі, доб­ре", або: "Де светр? - У мене в кімнаті, у шафі".

Відтворення звука. Якщо у вас добре розвинений слух, зіграйте звук на ксилофоні, а потім проспівайте його. Попросіть дитину зробити те саме. Поступово збіль­шуйте кількість звуків.

Спів по черзі. Співайте добре знайому малюкам піс­ню разом з ними, по черзі виконуючи фрагменти. Тих, хто співає, може бути двоє або більше. Ви без попере­дження вказуєте на того, хто повинен розпочинати спів. При цьому попередній співак має замовкнути, оскільки пісню продовжує інший, і так до її закінчення. Таку гру можна провести з ритмом, який ви по черзі вистукуєте разом з дитиною.

Невидимий сусід. Вправа схожа на попередню, але тепер один з учасників - дитина, а другий - уявний сусід, що мовчить. За вашим знаком малюк має припи­нити співати вголос, але продовжувати співати подумки доти, поки ви не дасте команду. Тоді дитина знову по­чинає співати вголос, неначебто в проміжку пісню спі­вав хтось інший - невидимий і нечутний.

У цю гру можна грати утрьох. У цьому разі ритм має переходити від вас до невидимого сусіда, потім до ди­тини і далі по колу.

Гра в притягання. Хай дитина відстукує простий і добре знайомий їй ритм. Переконавшись, що вона за­хопилася цим заняттям, почніть відстукувати інший ритм. Кожний з вас має дотримуватися свого ритму, не збива­ючись на ритм іншого. Це ефективна підготовка до хо­рового співу без супроводу.

Голосові вправи. Зобразіть звук сирени, тобто на од­ному диханні спустіться до нижньої межі вашого діапа­зону, потім підніміться