ШЛЯХИ ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

КОНСУЛЬТАЦІЯ

        для батьків дітей раннього віку

Дошкільний навчальний заклад-навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття дошкільної освіти, її фізичний,розумовий і духовний розвиток,соціальну адаптацію та готовність продовжувати освіту.

Адаптація. Що це таке?

Періодом адаптації-називають період звикання дитини до умов дитячого закладу, а також вироблення вмінь і навичок в повсякденному житті.

Тривалість періода адаптаціїї залежить:

- від віку дитини

- від особливостей вищої нервової діяльності дитини

- від стану здоров"я

- від рівня розвитку дитини

- від різкого контрасту між обстановкою, в якій дитина звикла знаходитись вдома і тією,в якій знаходиться в яслах

- від різниці в методах виховання.

Окрім навичок в самообслуговуванні наші діти до кінця року повинні:

- знати, називати, показувати частини тіла; стать людини

- мати уявлення про сім"ю (називати імена рідних)

- знати прості правила поведінки на вулиці і в громадських місцях

- розпізнавати рослини(овочі,фрукти,дерева,квіти) за зовнішнім видом

- володіти елементарними уявленнями про Космос, місяць, зорі,Сонце

- орієнтуватися в назвах птахів, тварин(свійських і диких), їх дитинчат; а також розпізнає і називає основні частини тіла

- розпізнавати голоси тварин, звуки в природі

- орієнтуватися у видах людської діяльності, у призначенні предметів вжитку

- знати такі ознаки предметів: колір, форма,величина

- знати і називати 6 кольорів(синій,жовтий,червоний, зелений,чорний,білий)

- розуміти поняття: високо-низько, вгорі-внизу, далеко-близько, -в, -на, -під, -за

- впізнавати предмети на дотик(твердий-м"який), на смак(гіркий, кислий, солодкий)

- вимовляти правильно і чітко всі голосні та приголосні звуки,крім шиплячих і "р"

- розмовляти реченнями простими,поширенними,складнопідрядними і складносурядними зі сполучниками і сполучними словами, хоча вони ще аграматичні

- вживати іменники в однині та множині; розуміє теперішній і майбутній час

- звертається з простими запитаннями(Що це? Де? Чому? Коли?)

- знає і розповідає напам"ять кілька народних пісень, віршів, забавлянок

- вживає слова прохання ,подяки, вибачення

Словник дитини, до 3-х років повинен складати до 1500 слів.

Все це ми повинні вивчити з нашими малюками упродовж року, але для цього нам потрібна і ваша допомога:

- займайтеся з дітьми вдома;

- постійно цікавтесь життям дитини у дитсадку;

- у вихідні дні обов"язково дотримуйтесь такого режиму дня, як у закладі

- виховуючи самостійність дитини, будьте терплячими, якомога частіше хваліть дитину. Бо вони в нас найкращі!

Що робити, якщо дитина просить домашнього вихованця?

У якийсь момент кожна дитина просить подарувати кошеня або щеня. Але батьки не завжди це роблять з цілого ряду при­чин (маленький розмір квартири, алергія в кого-небудь із домашніх). Та й часто замислюються про небезпеку виникнення алергії в дитини через вовну тварин. Однак іноземні вчені у процесі досліджень дове­ли, що присутність у будинку кішок або собак приводить до знижен­ня ризику виникнення алергії в дітей. Завдяки свійській тварині у дитини імунна система придушує деякі види алергійних реакцій й, відповідно, хід розвитку захворювання гальмується.

Свійські тварини відіграють не останню роль у психоемоційному розвитку дітей. Вони згладжують самотність дитини у випадках тимчасової відсутності батьків або якщо дорослі приділяють мало уваги. Зі своїм улюбленцем маля може поговорити, поскаржитися, приголубити. На відміну від бездушної іграшки, тварина активно реагує, леститься, забираючи частину тривог і напруги в дитини. У соромливих, несміливих, нерішучих дітей кішка або собака часто заміняє близького товариша: з ними діляться секретами, прикростя­ми й радостями. Дитина, що страждає від заїкуватості (як одного з проявів неврозу) почуває себе затишно поруч із твариною. Маля його сприймає як таку ж довірливу й беззахисну істоту, як і він сам. У той же час дитині здається, що тварина ставиться до неї так само. Це полегшує адаптацію до навколишнього світу; тому що тварина є своєрідним посередником, який допомагає маляті налагодити кон­такт. Гладячи кішку, собаку або хом'ячка, гіперактивна дитина вчи­тися контролювати силу своїх рухів, негативні емоції, агресивні імпульси. «Брати наші менші» допомагають виробити чуйність, почуття прихильності, здатність співпереживати. А завдяки цьому маляті набагато легше зрозуміти почуття інших людей, налагодити з ними стосунки. Крім того, тварини мають властивість знімати напружену обстановку вдома, знижують стреси, сприяють нормалі­зації тиску, допомагають одужанню після хвороби.

Людина вибирає для себе певний вид домашнього вихованця не випадково, а залежно від своїх характерних рис.

Існує точка зору, відповідно до якої собак воліють тримати енергійні, владні, схильні до лідерства людина спокійні, добродуш­ні й поступливі вибирають кішок. Вирішуючи, яку тварину завести, необхідно зрозуміти, які проблеми в дитини, чого більше не вистачає. У кішки малюк може перейняти відчуття незалежності, упевненості в собі, незлобивості й спокою, а в собаки навчитися вміння контактувати, знайомити, бути слухняним, відданим, відкритим.

Перш ніж заводити звірятко, треба перевірити, щоб у дитини не було алергії на котячу або собачу вовну. У майбутнього домашнього вихованця повинні бути зроблені всі необхідні щеплення й підтяті пазурі, які не можуть нашкодити дитині.

«Ми відповідаємо за тих, кого привчаємо»

Поява тварини в будинку для дитини, як правило, радісна подія.
Тому не дивно, що маля тягнеться назустріч щеняті або кошеняті, щоб познайомитися з новим членом родини.

При цьому, нерідко дитина випадково може заподіяти йому біль. Різкі рухи або крик маляти також можуть викликати переляк кішки або собаки. У відповідь тварина моментально реагує: тікає або кусає того, хто її налякав, ускладнюючи тим самим подальше продовження контакту.

Навіть просте шипіння або гавкіт здатні привести до того, що дитина злякається, особливо якщо вона ще маленька. Тому треба представити «чотириногого друга» безпечним способом. Обов'язково потрібно пояснити дитині, як не можна поводитися (смикати за хвіст або вуха, тягтися пальцями до очей і т. п.). Дорослий повинен продемонструвати маляті, як треба правильно підходити до тварини — збоку й повільно. Торкатися до звіряти треба обережно, оскільки дитина ще невзмозі зрозуміти, що це значить, для тренування можна використати іграшку, наприклад, плюшеву собачку. Вузловими поняттями повинні бути: «дбайливо», «легко» й «приємно». Повторюючи ці слова, необхідно рукою дитини легко гладити іграшку. Дитина повинна зрозуміти різницю між грою й заподіянням. болю живій істоті. Рекомендується читати маляті книги про тварин, щоб той зрозумів, що всі живі істоти мають власні почуття. Існують й інші правила, які треба пояснити під час знайомства дитини з твариною.
У присутності дитини треба гладити тварину по спинці й за вухами, розмовляти неголосним, рівним голосом.

Присутність свійської тварини дає маляті не тільки радість спілкування, але й учить його відповідальності й жалісливому відношенню до живих істот. Крім того, що дитина здобуває гарного друга, вона ще одержує з відомості про те, як потрібно поводитися із твариною.

Привчати дитину піклуватися про тварину необхідно з моменту їхнього знайомства. Це допоможе налагодити їхні хороші взаємини.

Головне, дорослі зобов'язані тримати це спілкування під контролем. Маля можна залучити до догляду й навчання домашнього улюбленця.

Наприклад, дитина може допомагати дорослому чистити собаку щіткою, у той час, коли інший дорослий буде тримати її за нашийник і підгодовувати ласими шматочками. У всякому разі, нехай маля під час годівлі собаки перебуває поруч із нею. Це допоможе тварині виробити позитивне ставлення до дитини. Постійне спостереження за домашнім улюбленцем навчить маленького члена родини правильному поводженню з твариною. Ось ще кілька обов'язкових правил, яких треба дотримуватися: не можна дозволяти кошеняті або щеняті облизувати обличчя маляти.
Забороняється залишати дитину, незалежно від її віку, наодинці із собакою. Важливий контроль і присутність дорослих під час контактів маляти й тварини.

Відмінним способом спілкування дитини й тварини є гра, до того ж, так вони швидше знайдуть спільну мову. Насамперед, це ігри, які вчать співробітництву й керуванню.
Наприклад, із собакою можна пограти в «футбол», у хованки, коли тварина шукає дитину за нагороду у вигляді іграшки або ласощів. Або собака за командою приносить м'ячик або який-небудь інший предмет, а також учиться простим трюкам. Крім того, є спеціальні розвиваючи ігри, які вчать дбайливо ставитися до тварин.

Вірний спосіб навчити маля поводитися з «братами нашими мен­шими» — це показати своє шанобливе ставлення до них. Наприклад, собаці потрібно щодня на певний період усамітнюва­тися від дітей. Для цього тварині треба виділити який-небудь куто­чок, щоб там вона почувала себе в безпеці.

Найкраще використати кімнатну будку, яка недоступна для дитини. Або, якщо собака втомився від дітей, що розігралися, його можна на якийсь час закрити в безпечному приміщенні, наприклад, у кухні або спальні.

Дотримання розпорядку дня має надзвичайно важливе значення для гармонійного розвит­ку дитини в умовах дошкільного навчального закладу. Адже організація життєдіяльності відповідно до розпорядку дня дисциплінує дітей, формує такі особистісні якості, як зібраність і пунктуальність. І найголовніше - сприяє збереженню фізичного та психічно­го здоров'я дошкільників, зокрема:
- запобігає перевтомі;
- стабілізує роботу нервової системи;
- забезпечує нормальний перебіг усіх процесів в організмі;
- створює емоційний та психологічний комфорт.
Саме тому під час складання розпорядку дня ми враховуємо педагогічні, психологічні й медичні аспекти організації життєдіяльності дітей.

Перш за все забезпечуємо:
- відповідність розпорядку дня віковим психофізіологічним особливостям дітей;
- оптимальне поєднання періодів активності та сну впродовж перебування дитини в за­кладі;
- раціональне чергування процесів життєдіяльності з різним рівнем фізичного й психічно­го навантаження.
Розпорядок дня складаємо відповідно до біологічних ритмів та фізіологічних потреб дити­ни. Однак у разі виключення будь якого процесу життєдіяльності змінюється їх послідов­ність протягом дня. Наприклад, за дощової або холодної погоди дітей не виводять на прогулянку, а організовують самостійну діяльність дітей або проводять ігри.
Особливо негативно зміни розпорядку дня впливають на тих дітей, які вже мають відхи­лення в розвитку або здоров'ї, адже функціональні можливості та стійкість до втоми в них нерідко знижені порівняно з іншими дітьми.
                                 

Основні процеси життєдіяльності
Розпорядок дня — це варіативна система, що передбачає чергування активної діяльності та сну, а також раціональну організацію процесів життєдіяльності. У розпорядку дня вра­ховано:
- вік дошкільників;
- стан здоров'я дітей;
- сезонні зміни.
Основними складовими розпорядку дня є такі процеси життєдіяльності:
- прогулянки — ранкові, денні, вечірні;
- гігієнічні процедури — миття рук, умивання тощо;
- харчування — сніданок, обід, підвечірок;
- спілкування — з дорослими, з дітьми;
- навчання та ігри — організовані форми діяльності (колективні, індивідуальні, самостій­ні);
- відпочинок — релаксація, сон.

    Розглянемо такі основоположні процеси життєдіяльності, як харчування, сон та організовані форми діяльності.

    Регулярність прийомів їжі сприяє хорошому апетиту. У дитини через певні проміжки часу з'являється потреба в їжі, тому вчасно організований прийом їжі сприяє повноцінному її засвоєнню. Відповідно до статті 28 Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305 (далі — По­ложення), харчування дітей у дошкільному навчальному закладі та його кратність зале­жить від режиму роботи закладу та тривалості перебування в ньому дітей. У нашому дошкільному навчальному закладі передбачено триразове харчування дітей.
   Сон передбачає повне функціональне відновлення всіх систем організму. На денний сон у нашому дошкільному навчальному закладі відводимо 2,5 год. Перед сном не проводимо рухливі ігри та заняття фізкультурою. Також привчаємо дітей розмовляти пошепки,
коли вони готуються до сну. Денний сон, організований в той самий час, формує у дитини навички швидкого засинання.
    Під час складання раціонального розпорядку організованих форм діяльності протягом дня враховуємо біоритми функціонування організму дитини. У дітей найбільшу збудливість кори головного мозку і працездатність відзначають у першій половині дня. Тож заняття, що передбачають інтенсивну інтелектуальну діяльність, плануємо лише зранку. При цьо­му заняття з розвитку мовлення, грамоти, математики чергуємо із заняттями з ліплення, малювання, конструювання, фізичної культури та музики.

                    Реалізація та контроль розпорядку дня
   Виконання розпорядку дня не варто зводити лише до чергування процесів життєдіяль­ності та до їх суворого дотримання. Особливо це стосується прогулянок на відкритому по­вітрі в першу та другу половину дня. Розпорядок дня має бути водночас упорядкованим, гнучким і зручним для вихователів та батьків.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Серйозними порушеннями є лише затягуван­ня занять, скорочення прогулянок і сну, адже це призводить до втоми та погіршення стану дитини, що неодмін­но позначиться на її здоров'ї.
Проте слід до­тримуватися обов'язкових вимог до розпорядку дня:
- достатня щоденна тривалість перебування дітей на від­критому повітрі з урахуванням по­годи;
- повноцінний денний сон;
- регулярне харчування.
    Для зміцнення здоров'я та гармонійного розвитку дітей слід до­тримуватися розпорядку дня у всіх вікових групах. Для цього дуже важливо сформувати у дітей навички самооб­слуговування.

Утома — це результат напруженої або тривалої діяльності організму та тимчасового спаду повноцінної діяльності його функцій. Виражається у зниженні працездатності, у неспе­цифічних змінах фізіологічних функцій.
   Здоров'язбережувальний вплив розпорядку дня залежать від ефективного контролю ор­ганізації розпорядку дня. Зокрема вихователь-методист та старша медична сестра контро­люють такі питання його організації:
- в створення в дошкільному навчальному закладі умов для дотримання гнучкого розпо­рядку дня;
- поступовість переходу від одного процесу життєдіяльності до іншого;
- підготовка до кожного з процесів життєдіяльності;
- злагодженість у роботі персоналу дошкільного навчального закладу;
- чергування активності та відпочинку.
Результати контролю обговорюють на виробничих нарадах за участі керівника дошкільно­го навчального закладу, за потреби — на засіданнях педагогічної ради.

            Прояви втоми у дитини
Протягом дня працівники дошкільного навчального закладу стежать за самопочуттям дітей. Недотримання розпорядку дня призводить до втоми дитини. Утома в дітей прояв­ляється порізному, тому слід зважати на індивідуальні особливості кожної дитини, її психофізіологічні потреби.
Виокремлюють два типи реакцій дитини на втому:
- загальмованість, млявість;
- рухове і мовленнєве збудження, нестриманість.
В окремих дітей утома може мати такі прояви:
- порушення сформованих умінь;
- відновлення негативних звичок;
- неуважність, відволікання та руховий неспокій чи пасивність;
- зниження зосередженості;
- спрощення до примітивізму гри;
- прояви упертості, негативізму, вередливості;
- порушення сну та апетиту.
    Доволі часто різко знижується працездатність дитини, що особливо помітно під час проведення організованих форм діяльності, для яких необхідна концентрація уваги. Через втому у дітей зникає бажання працювати на занятті, вони відволікаються, погано засвою­ють або зовсім не засвоюють те, про що йдеться на занятті, не доводять справу до кінця. Якщо не створити необхідні умови для відпочинку дитини, а постійно перевантажувати її організм, це негативно впливає на стан її здоров'я. Через втому знижуються захисні сили організму. Дотримуватися розпорядку дня, визначеного в дошкільному навчальному закладі, слід і вдома. При цьому батьки мають усвідомлювати, що розпорядок дня є засобом не лише фізичного виховання, а й успішного всебіч­ного розвитку.